Археологічна виставка «Алани, болгари, хозари?» (до 120-річчя відкриття Салтівської археологічної культури)

Днями виповнюється 120 років з часу відкриття учителем В.О. Бабенком катакомбного могильника біля с.Верхній Салтів Вовчанського повіту Харківської губернії (зараз Вовчанський район Харківської області.)  Ця подія стала поштовхом для відокремлення цілої низки пам’яток раннього середньовіччя в окрему археологічну культуру, яка отримала назву Салтівської (салтово-маяцької) археологічної культури (друга половина VIII – перша половина X ст.) Виявлені старожитності Салтівської культури через  яскравість та багатство дають підстави вважати, що  були пов’язані з одним з наймогутніших державних утворень півдня Східної Європи останньої чверті I тисячоліття нашої ери – Хозарським каганатом.

Виставка розповідає про  історію відкриття та дослідження салтівських пам’яток на теренах сучасної Харківської області та висвітлює роль харківських археологів кількох поколінь у вивченні салтівських старожитностей, починаючи з В.О. Бабенка та внеском сучасних дослідників. Виставка базується на матеріалах, що були отримані археологічними експедиціями Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова з 1982 по 2019 рр. на Верхньо-Салтівському, Старо-Салтівському, Рубіжанському, Нетайлівському, Кицівському та інших салтівських могильниках. На виставці представлені найбільш яскраві речові матеріали, які характеризують матеріальну та духовну культуру кількох груп середньовічного населення, які є складовою  Салтівської культури та залишили після себе різні за видом поховальні пам’ятки, а саме: ґрунтові склепи (катакомби); поховання у звичайних ґрунтових ямах з розташуванням небіжчиків у східному та західному секторах; поховання за обрядом кремації. Катакомби були залишені аланами, поховання у звичайних ґрунтових ямах пов’язуються з представниками болгарського етносу, а приналежність кремаційних поховань остаточно не визначена. Дослідники вбачають у носіях кремаційного обряду представників тюркського, адиго-абхазького, угорського або слов’янського етносу.

Експозиція  представлена предметами озброєння, кінського спорядження, предметами господарсько-побутового призначення, кухонного посуду та  збіжжя . Особливої уваги на виставці приділено системі етнічної, статевої, вікової та майнової стратифікації салтівських жінок, яка знайшла своє відображення у системі набору прикрас та металевих елементів одягу,  наборах персональних амулетів. На виставці також представлені артефакти, що свідчать про широкі торгівельні зв’язки населення салтівської культури  з Візантією та країнами Близького Сходу.

Поділитися:

Залишити коментар