Харківський коледж мистецтв

На ганку ошатної будівлі по вулиці Українській , що у Харкові, юрба юнаків і дівчат. Це майбутні студенти , котрі поки що складають випробування до Харківського вищого коледжу мистецтв, куди прямую і я для зустрічі з колективом , котрий згодом стане для схвильованих талановитих абітурієтнів великою школою знань, майстерності й досвіду, бо це той навчальний заклад , який має визнаний авторитет не тільки в Україні , а й поза її межами. Якась особлива атмосфера спокійної гостинності – саме це впадає в око вже після доброзичливого вітання усміхненої чергової , не кажучи вже про неметушливу робочу злагоду усіх працівників , котрі легко та невимушено виказували згоду познайомити з мистецькою та навчально-виховною складовою освітнього простору закладу. Харківському коледжу мистецтв є чим пишатися. За роки діяльності випущено близько 6000 фахівців , серед яких народна артистка Н. Шестакова , заслужені артисти України О. Жуков ,І.Клюєва , О.Шевцова, А.Радієвська,заслужені працівники культури України В.Чалий, Р.Угненко , В.Громов , Г.Жидков , М.Пластунов та інші.Велика кількість працівників закладів культури Харківщини-це випускники коледжу.Успішні випускники є результатом наполегливої творчої роботи викладачів, котрі складали і складають переконливий фаховий імідж навчального закладу. Це С. Коливанова , М. Іхваницький,
О. Шишкіна , В. Осипенко, М. Стецюн , Д. Остапенко , В. Кончич , О. Гарбуз , П . Васюра , С . Кобзєв та багато інших. Звісно , під час наради відбувся й обмін думками відносно проєктної діяльності закладу , котра вже декілька років поспіль репрезентована в Італії, Польщі , не кажучи вже про фестивалі, конкурси , – колектив Харківського коледжу мистецтв налаштований працювати у цьому напрямку виключно системно, – підтримаємо звичайно!
І насамкінець про таке. Досить важко дотриматися стилістики жанру викладу після відвідання Харківського коледжу мистецтв. Та й не варто. Бо проходячи повз аудиторію разом з директоркою Л. Г. Морозко , де проходив іспит зі сценічного мистецтва , ми почули голос юнака , котрий читав напам’ять вірш Володимира Сосюри :
«Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер , і трави , і води…
В годину щасливу
І в радості мить ,
Любіть і в годину незгоди…»
Поділитися:

Залишити коментар